(no subject)

[e_mir]

avva натолкнул на интереснейшее интервью. Директор овощного магазина (то есть очень серьезный человек) раскрывает всю подоплеку работы розничной торговли 70-80-ых годов. Поразительно интересно. 1986-ой, заметим, год. Может потом напишу что-то по этому поводу.

Comments

[e_mir]

Честно говоря чтения на меня произвело исключительно тяжелое впечатление. Разумеется, я в курсе, что воровали, давали на лапу и т.д. Но честно говоря не представлял насколько система была *настроена* на воровство и мздоимство. Кроме того, такая тотальность автоматически означает замазанность всех правоохранительных, а следовательно- и партийных органов. Но меня удручило не это.

Я вижу громадную проблему в том что вся эта чертовщина научило народонаселение тотальному двоедушию. То есть воровать, но закрывать глаза на это время. И считать себя чистым и пушистым. А еще я в ужасе от того, что это все проросло внутрь общества и сейчас цветет буйным цветом.

А страдальцы скажут что пропаганда и что в ИХ СССРе такого быть не могло.

[wlodek.livejournal.com]

Я згоден: найбільша шкода від тієї системи - це тотальне розбещення психології людей. Від і до.
І недолуга наскрізь корумпована політико-економічна система на пост-радянських теренах - це відрижка того соціалізму.
По-іншому й бути не може.

[e_mir]

А из этого следует другой, более прикладной и печальный вопрос - "а какие тогда у нас шансы? Не у страны вообще, а у нас, что-то тут изменить за отведенное нам время?"

Я что-то в последнее время как-то потерял веру в то, что путь, избранный мной - верный. Столько народу свалило, начало жизнь там, где нет нужды ломать эту мертвую породу. Может это правильней?

[wlodek.livejournal.com]

За відведений нам час - небагато. Як би ми не прагнули.

Втім, багато які зміни на краще (зміни в психології!) настали вже зараз, настали непомітно для більшості людей і сприймаються вже як належне. Наприклад, самий факт того, що з'явився сервіс. Взагалі як такий. Згадаймо радянські часи, і психологію людей.
Зараз ми вже не шикуємося в вагоні потяга в чергу до купе провідниці, щоб здати комплект постільної білизни, розуміючи, що це обов'язки провідниці, за які вона гроші отримує, а ми - клієнти.
Так само із магазинами чи банками чи ресторанами: ми очікуємо, що нас ввічливо обслужать, і часто дійсно отримуємо нормальне обслуговування.
Себто нарешті починають працювати механізми ринкової економіки, що в свою чергу, змінює психологію і тих, хто надає послугу, і тих, хто її отримує.

Ми тільки на початку цього шляху, але наочні зміни є. Більшістю населення ці зміни в психології відносин сприймаються for granted.
Це просто як приклад.

А далі вже кожен вирішує сам для себе, як йому боротися за свою дещицю щастя.