Никита Сергеевич Хрущев

[e_mir]

Знаете, я всегда считал, что человек заслуживает право на прощение, причем не жалостливыми покаяниями, а своими дальнейшими делами. Хрущев был одним из сталинских соратников, и крови на нем - ой много. Он на таких постах был, что без активнейшего участия в поисках врагов и обличении предателей - сам бы скоро оказался на две сажени под уровнем земли. Но, как мы видим, выжил.

Но тем не менее, несмотря на участие в репрессиях, сумел все таки не побояться и повернуть страну к выходу из эпохи Хозяина. Начал массово переселять народ из подвалов и коммуналок в приличное жилье, раздал паспорта крепостным колхозникам, аборты разрешил, начал как-то общаться с Западом, разрешил Карибский Кризис (правда, сам предварительно и устроил). В общем, много для страны сделал, без дураков.

А потом его сместили - и это тоже, кстати, понятно. Увлекающийся был человек, эмоциональный. То туфлей постучит, то кукурузу сеет.

Интересно, кто нибудь написал уже какую-нибудь альтернативную историю, в которой бы переворот Брежнева не удался бы? И хрущевские реформы были бы продолжены, пусть даже и другим человеком. Может тогда бы социализм получил бы человеческое лицо, о котором так много говорили? Не знаю, сомнения берут, конечно. Но в книжке можно было хорошо завернуть - сделать СССР к 80-ому, скажем году, многопартийным государством. Или там, чтоб реформы были в сторону капитализма, как в Китае.

Comments

[wlodek.livejournal.com]

З оцінкою в цілому згоден. Я теж вважаю, що політичного діяча варто оцінювати за всіма його вчинками. Пам’ятник роботи Ернста Неізвєстного абсолютно адекватно відбиває сутність.

Стосовно, альтернативної історії, то думаю, політика СРСР не відрізнялася б суттєво.
Між Брежнєвим та Хрущовим куди менше різниці, аніж здається, попри позірні відмінності в темпераменті. Обидва були дітьми системи, обидва могли існувати лише в системі, і обидва так чи інакше розуміли вади системи. І Хрущов, і Брежнєв намагалися робити реформи, які вони починали, потім, тільки-но почавши, з острахом кидали (за Брежнєва найяскравіший приклад – т.зв. „Косигінські реформи” кінця 1960-х). Обидва підсвідомо розуміли фатальне відставання від Заходу в економіці (навіть якщо в них та їхнього оточення на столах усе було), що неминуче мало призвести до відставання у військовій галузі – що їх уже серйозно хвилювало. Це призводило до постійних ривків, спроб „наздогнати й перегнати Америку”, які за Брежнєва були так само анекдотичні. Обидва були сталінською номенклатурою, що втомилася жити в атмосфері кривавих розправ. Зрештою, на особистісному рівні обидва по суті були непоганими людьми – звичайними нормальними людьми, а не психопатичними маніяками, як Ленін, Сталін чи Гітлер.

Іншими словами, курс СРСР, залишся Хрущов генсеком до 1971 року (до своєї смерті), практично не змінився би.