(no subject)

[e_mir]

Каждый раз, когда в ЖЖ начинают поминать про СССР в плане - "что ж вам гады в ТАКОЙ стране не жилось", сразу на ум приходит другая страна, которая тоже оставила след в истории, тоже распалась на множество стран, тоже в свое время была притчей во языцех. И наверное ее распад лидеры стран тоже называли "величайшей политической катастрофой двадатого века".

Да, я говорю об Австро-Венгрии, третьей по величине в тогдашней Европе стране, которая обьединяла в себе больше десятка разных народов. На ее месте сейчас расположилось с десяток вполне самостоятельных стран. И ведь тоже страна была - с культурой, с достижениями. Но увы, как говорил трактирщик Паливец - "всему этому цена дерьмо".

История не делает скидок за хорошее поведение и красивые глаза.

Comments

[wlodek.livejournal.com]

Це точно: тоді навіть деякі офіцери стрілялися, бо сприймали ті події як кінець світу. І деякі діячі культури (той же Франц Кафка) місця собі не знаходили від горя - бо це ж деградація яка, коли Мову Великого Ґьоте витісняє якась там чеська чи словенська... Згадалися мені зараз ламентації нашого земляка поета Чичибабіна про втрату батьківщини на початку 1990-х - той же Кафка, і пішов з життя так само стрімко, не знаходячи собі місця в новій реальності.

[e_mir]

Про Кафку любопытно, но он, разумеется. не показатель - акцентуированная личность, неврастеник, если не параноик.

[wlodek.livejournal.com]

Так і Чичибабін ще той показник...
Хіба пересічні громадяни волали: "ми потєрялі Родіну!"?
;-)
Його творчість останніх років - та ж неврастенія людини із втраченими орієнтирами.
Я знаю лише одну людину, що буквально на очах загаснув через втрату імперії - це мій вчитель військової підготовкиу школі.

Так і в Австрії 1918 року: так трагічно, так гостро переживали окремі особи, хай і доволі численні в абсолютних цифрах. Але люди продовжували жити своїм життям, і світ, слава Богу, не зупинився.