10 вечера жарким летним днем

[e_mir]

У всех открыты окна, поэтому слышу

а) Разговор вьетнамцев в квартире снизу.
б) Бренчание пианины - соседи отпрыску купили, не иначе.
в) Писки и визги детей во дворе.
г) Разборку из соседней квартиры по поводу пития пива.
д) Голубиные курлы-курлы.

Жизнь продолжается.

Comments

[silent_gluk]

У нас слышны какие-то разговоры во дворе. Звук не то автомобиля, не то мотоцикла. Музыка. И подвывание отчаянно зевающего глюка, который высунулся в окно и пытается увидеть хоть какую-то звездочку.

[mischko.livejournal.com]

а в якому році збудований будинок і як ти думаєш, скільки він ще простоїть?
Які шанси в твоїх співмешканців до того часу знайти собі новіше житло?

[e_mir]

В 1978 году, вроде бы. Сама коробка может стоять достаточно долго - дом кирпичный, нутрянка будет зависеть от того как будут делаться ремонты.

[mischko.livejournal.com]

Як ти думаєш, хто зараз виграє в поєдинку "збільшення ентропії" - "ремонт".

[e_mir]

Это поединок остается актуальным всегда.

[mischko.livejournal.com]

просто я під час останніх відвідин України теж помітив, що "життя іде", але в той же час дороги стали убитішими, комунальне господарство убогішим, громадський транспорт розбитішим, а "державні люди" розповідали про ще більший занепад їхніх служб і відомств.

Цікаво, які відчуття були у жителів Європи в 1916р.
Або 1/6-ї у 1990р.

навіяло

[mischko.livejournal.com]

Жизнь продолжается.

***
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
***
(c)ЛІНА КОСТЕНКО