(no subject)

[e_mir]

 Украинский язык - очень красивый, если им уметь владеть. Я владею им односторонне - свободно читаю и понимаю, но сам не говорю и не пишу. 

Познакомился с ним я, пожалуй, не в школе - там это было унылейшей обязаловкой, где даже гениальнейшие и смешнейшие вещи вроде "Энеиды" подавались через такую пень и колоду, что никакого желания знать, а уж тем более - любить не возникало (причем Энеида - это было исключение, основную массу изучаемого, помню, составляли всяческие произведения о трудной жизни крестьянства и о революционных пролетариях). Началось мое знакомоство, пожалуй, с журнала "Всесвiт" - название означает "вселенная", "космос". Это был такой малотиражный украиноязычный аналог "Иностранной литературы", выходивший, то ли во Львове, то ли в Киеве. Они старались выпускать переводные произведения с которыми украинский читатель не был знаком - то есть либо свежие, либо те, которые раньше было "нельзя". Поэтому в эпоху ранней перестройки я там читал кучу вещей, которую на русском было читать реально негде.

А уж с учетом того, что переводились эти произведения ХОРОШИМИ переводчиками - именно оттуда я получил первые положительные впечатления от языка (тут удивлятся нечего - жил я и живу в Харькове, где живого украинского на улицах и вообще в жизни редко где сейчас услышишь, а в позднесоветские времена - вообще не было).

Вот например тот перевод "Автостопом по галактике", который для меня открыл это произведение. Там вообще печаталось достаточно много фантастики, что меня привлекало.

Comments

[mad-beaver.livejournal.com]

Да, украинская литература в школе - это мрак какой-то.
Сплошной непрекращающийся плач. Ненавидел этот предмет люто.

Я в детстве на украинском несколько книжек прочитал - в основном, какие у бабушки еще с 50-60-х были - старая фантастика, приключения, не помню. Тем не менее, более-менее нормально активному украинскому языку научился, уже когда работал - начальство хотело, чтобы все процессуальные документы были на украинском.

Ну вот на исках, апелляциях, заявлениях и тому подобных вещах я к нему и привык.

[wlodek.livejournal.com]

Цікавий досвід.
:-)

Дійсно, багато російськомовних знайомих мені розповідали, що стали дуже позитивно ставитися до української мови саме завдяки добрим перекладам літератури. І всупереч офіційній шкільній програмі.

[andrzejn]

О! Да, помню. Этот перевод превосходит все наличные в сети русские переводы.

[e_mir]

"О мужеложка, лicова смердючка...."

[izyumskiy-m.livejournal.com]

хороший пример того как нужно проводить языковую политику

[e_mir]

Ну, скорее как не надо - потому что курс украинской литературе в советской школе был ужасен.

[gns-ua.livejournal.com]

Это проблема любого курса литературы в школе. http://gns-ua.livejournal.com/22578.html

[mischko.livejournal.com]

теж люто ненавидів в школі предмет "українська мова". НМСД, це величезна помилка, що мову викладають окремо від літератури. В США англійська мова і література - один предмет. А ще ти влучна зауважив, що радянська і пост-радянська програма по літературі - це суцільний плач "як було хуйово, як ми нещасні важко страждали". Ніби навмисне вибирали із Шевченка найжалісливіші рядки,хоча в нього є багато про героїчні подвиги козаків, гайдамаків, славних гетьманів і часи вольниці та лицарства.

Я полюбив українську літературу, коли в США готувавсь до шкільного випускного екзамену в Україні. Читав хрестоматію, яку заздалегідь взяв з собою і мене дуже "попер" роман Олеся Гончара "Собор".

Начебто нічого незвичного - робітниче радянське селище 60х років, але мені твір сподобавсь.

Цей твір вперше друкувавсь ще за Хрущова, а потім його заборонили, вже за перебудови він вийшов російською мовою в "Роман-Газете".

Хто не читав - раджу знайти. Одна з перлин української літератури.

------------------------

Слід зазначити - що тепер Харків - це авангард сучукрліту: Жадан, Ушкалов, Фоззі і т.д.

А ще міжнародний щорічний поетичний слем.

[e_mir]

Да, разумеется, литература должна идти вместе с языком, разделения быть не должно. Да вообще, по совести, школьная программа - это такое сборище анахронизмов....

[alexbard.livejournal.com]

Мене теж дратувало, що майже всі твори, які вивчали, були про якісь дивні страждання селян... Тому по програмі як не дивно не дуже багато читав, і не зважаючи на це мав стабільну п'ятірку і з мови і з літератури.
А самі уроки не любили переважно через одну вчительку.
Була у нас така... Стара єврейка, що вважала себе суперпедагогом і до школи працювала в дитячій кімнаті міліції. А діти її люто ненавиділи...

[mischko.livejournal.com]

Уявляю як єврейка вчить дітей поезії Шевченка (http://lib.ru/SU/UKRAINA/SHEVCHENKO/gaidamak.txt) хе-хе...

В нас була бандерівка ще та. Це давало нам змогу зривати нудні уроки проханнями розповісти про національно-визвольну боротьбу і т.д.

[alexbard.livejournal.com]

Найулюбленішою вчителькою у нас була та, що була родом з під Харкова. Вона хоч і здавалася іноді трошки селякуватою, але насправді була глибоко інтелігентною жінкою, просто вела часто себе дуже по простому. В тому сенсі, що була більш щирою, ніж більшість людей навкруги. І ще була дуже м'якою. Хоча й построїти всіх могла, коли треба було.
Бандерівку з Західної України (була й така) всі трохи побоювалися, бо була надто суворою. Але панічного страху або нелюбові не було. І якось не пам'ятаю я у неї якогось вираженого комплексу неповноцінності щодо української мови (ну як зараз часто у людей буває "от завжди нас притискали і тепер притискають через мову нашу рідну").
Хоча у єврейки таке було.
Цікаво спостереження. Ті дві вчительки, до яких ставилися нормально - розмовляли в житті українською мовою. Западенка - взагалі весь час. А та, що з під Харкова родом, і російською й українською залежно від ситуації. Хоча з друзями й родичами вона спілкувалася українською.
Товста ментоєврейка - в житті спілкувалася російською.
До речі, вона ще й музику вела. І то було теж невесело :).

[mischko.livejournal.com]

зараз нас звинуватять в антисемітизмі.

[alexbard.livejournal.com]

Неправда. Один із найкращих вчителів, хоча ми його й побоювалися, бо він був дуже своєрідним, теж був євреєм.
І саме завдяки йому я вирішив піти до Фізфаку... Хоча він нікого нікуди ніколи не агітував. Просто навчав.
Врешті решт його діти виперли до Ізраїлю, хоча він і пручався як міг.
Чесно кажучи, не зважаючи на те, що він був таким собі скромним вчителем фізики, але я б сказав, що на моєму шляху було небагато людей, які б з одного боку доволі глибоко, а з іншого, дуже просто сприймали цю галузь науки.

[alexbard.livejournal.com]

Я українською опанував завдяки таким жанрам:
- Фантастика (так-так, в першу чергу!) - книжки Олександра Казанцева, Ігоря Росоховатського, Олеся Бердника. До речі, тоді українська фантастика була відверто науковою, навіть та, що віддавала фентезі.
- Казки (тут у мене навіть з діалектичною лексикою стало просто гарно) - збірки. Може хто знає такі збірки, як "Казки одного села", "Героїко-фантастичні казки", "Співуча липка", серія книжок "Казки народів СРСР".
- Пригодницьки історичні - Володимир Малик.
- Науково-популярні видання.
Власне кажучи, досі ніяк не хочу сприймати аргументи декого на сході, хто каже, що немає української технічної й наукової мови, і навіть що до отримання незалежності не було.
Є й була! Просто нею не так багато людей володіють.
Навіть є деякі особливості, й діалектизми. Принаймні, науковці з Києва й зі Львова говорять і пишуть трохи по-різному.
Пам'ятаю ще передачі по українському ТБ "Фізико-математична школа", які іноді із задоволенням дивився...
Ще були просто навіть книжки російських авторів, перекладені УКРАЇНСЬКОЮ мовою.
Так, наприклад, із творчістю Стругацьких я познайомився в українському перекладі. Причому доволі непоганому. Це був "Населений острів", зараз такий популярний.
У мене навіть його взяв почитати російськомовний однокласних, який не полюбляв українську мову. І таки прочитав!

[mischko.livejournal.com]

я "Нові пригоди Електроніка" читав в українському перекладі.

[alexbard.livejournal.com]

Я теж всі "Пригоди Електроніка" українською прочитав. У мене повна збірка була. Батько в другому класі подарував.
Я навіть думав, що Євген Велтистов - український письменник.

[gns-ua.livejournal.com]

> - Фантастика (так-так, в першу чергу!) - книжки Олександра Казанцева, Ігоря Росоховатського, Олеся Бердника. До речі, тоді українська фантастика була відверто науковою, навіть та, що віддавала фентез

І вся серія "Пригоди. Фантастіка" - Олександр Тесленко, Віктор Савченко, той-таки Ігор Росоховатський, Володимир Заєць, ще й переклади (як я потім дізнався) Михайла Грєшнова, Василя Головачова. І там же ж іноземна фантастіка друкувалася, якої російською, за окремими виключеннями, геть не було.

[alexbard.livejournal.com]

Так. Ну як же ж можна не пам'ятати цю серію!
І переклади дам були дійсно гарні. Зараз важко такі відшукати...
Саме цю серію й купляв мій батько...
До речі, там і загонів про найкращу країну в світі найменше було :)

[gns-ua.livejournal.com]

http://flibusta.net/s/10672 :)

[alexbard.livejournal.com]

Ой, щиро-щиро дякую!

[gns-ua.livejournal.com]

На здоров`я :)

Ще є трохи ППФ http://lib.rus.ec/s/11874

[alexbard.livejournal.com]

Та з Русеком зараз не дуже дружу, бо після введення платного користування якось шукаю альтернативні джерела. А такого, щоб прям нагально треба було, там поки що немає :)

[dmi2130.livejournal.com]

украиноязычные переводы издавались в больших количествах в западных областях УССР местными типографиями/издательствами. У меня есть Дюма "Три мушкетера" тернопольского издания, я там жил первые годы своей жизни и в то время являлся, как его..., билингвом... ) ...дама общение на русском, в детском саду на украинском.
Я в принципе не перевожу с языка на язык, могу думать на обеих, но в украинском разговорной практики уже лет 25 как нет. Школу не учитываем, я там с трудом на тройку вытягивал, а выпускная четверка наверно даже куплена )