(no subject)

[e_mir]

Сейчас смотрю фильм "13 дней" о Карибском кризисе. Вообще, конечно, та "уверенность в завтрашнем дне", и "спокойная и безопасная" жизнь, про которую любят поминать в связи с крушением СССР - во многом обеспечивалась недопущением тревожащей информации до глаз и ушей советских граждан.

Ведь еще немного - и было бы вполне себе в стиле пробуждения Ктулху.

Comments

[wlodek.livejournal.com]

...во многом обеспечивалась недопущением тревожащей информации до глаз и ушей советских граждан.

Звичайно!!!
:-)
А як же інакше.

І що цікаво: при цьому самі "щасливі громадяни" десь підсвідомо чи навіть свідомо розуміли, що вони насправді просто не знають правди. І як зголодніли за інформацією під кінець совка: пам'ятаєте ті дикі черги за газетами й журналами в добу перебудови?.. Як жадібно накидувалися на "АиФ", як чекали на черговий номер "Огонька" (ще під редакторством Коротича), із якою спрагою зачитувалися "Комсомолкою". Біля метро "Пушкінська" був магазин "Філателія", куди по вівторках привозили свіжий "Собеседник". Черга була як за маслом!

Мій батько за радянських часів був декілька років заступником військового коменданта станції Харків-Пасажирський. Він мені розповідав пізніше, що регулярні аварії на транспорті траплялися як і зараз. Сходили з колій потяги, падали літаки (у тому числі, військові, про що взагалі не повідомляли)...

Наприклад, 1970 року упав під Харковом АН-10 рейсу Москва-Харків. Хто про це узнав? Родичі, яким повідомили; ну, і в Харкові шушукалися. Все... Лише про такі авіакатастрофи як із літаком в якому загинула вся футбольна команда "Пахтакор", повідомляли - там уже не приховаєш. Або про ганебну катастрофу Ту-144 на Ле Бурже в Парижі 1977 року. Вест світ, звісно, знав. Крім радянських людей, які узнавали від "Голосу Америки"...

[e_mir]

Да, это все понятно. Просто многим и сейчас хочется чтобы их "оберегали от негатива", обманывали. Помните, в "Матрице" отрицательный герой просил его вернуть в матрицу, предварительно стерев память, чтоб жить счастливой жизнью в неведении?

[wlodek.livejournal.com]

Так, але це вже із царини психології, яка, здається, добре пояснила вже бажання дорослих людей впадати в дитинство. Це ескапізм. Бажання "притулитися до цицьки мами-годувальниці"; бажання зняти з себе тягар прийняття рішень тощо.

Колись давно ми розмовляли вже про те, що радянську (за психологією) людину відрізняє "комплекс утриманця", комплекс недієздатної дитини.

[(Anonymous)]

Але я так само добре пам'ятаю ту спрагу за правдивим словом!

Це потім, у тяжкі 1990-ті почнеться: "Уто навіщо мені та свобода як жити ні за що!"

А за 10 років до того полиці були порожні - і стояли, тим не менш, не лише за сметаною, а й за газетами. Бо що таке свобода починаєш розуміти й цінувати, коли її втрачаєш. Ну, крім зовсім уже одноклітинних особнів, яких щоправда більш ніж достатньо теж.

[wlodek.livejournal.com]

Але я так само добре пам'ятаю ту спрагу за правдивим словом!

Це потім, у тяжкі 1990-ті почнеться: "Уто навіщо мені та свобода як жити ні за що!"

А за 10 років до того полиці були порожні - і стояли, тим не менш, не лише за сметаною, а й за газетами. Бо що таке свобода починаєш розуміти й цінувати, коли її втрачаєш. Ну, крім зовсім уже одноклітинних особнів, яких щоправда більш ніж достатньо теж.

[e_mir]

Да, было дело, обсуждали.