Национальное электричество и национальное же будущее.

[e_mir]

Помните принцип получения электричества в химической батарее? Ну, школьный курс физики, уж не помню, четвертый класс или пятый - два куска разных металлов, помещенных в два стакана с кислотой, соединенных пористой перегородкой или солевым мостом.

Так вот, как ни странно - похоже что в вопросах жизни стран и народов существуют какие-то похожие явления. Например, часто для запуска в стране серьезных изменений используют энергию национализма (в хорошем и плохом смысле этого слова) - ведь действительно, это очень очевидный способ придать стране чувство общности, заставить людей двигаться к некоей цели. Но тут все упирается в то, что "металл для батареи" национализма должен быть весьма чистый - в странах, где нет четко и однозначно доминирующей культурно-национальной группы - этот вид батарей работать не будет.

Звучит туманно, давайте с примерами.

Ну вот Польша, например - фактически мононациональная страна, где национально-религиозная энергия была важнейшим действующим агентом сначала борьбы с коммунистической идеологией, а затем движения в ЕС.

Или - Израиль, где государство вообще было выстроено вокруг идеи еврейского национального дома.

Или - Япония, где идея национального возрождения, подьема национального духа - была одним из моторов "экономического чуда".

Это примеры того где эта самая национальная батарея - работает. Но я собственно, о нашей стране, об Украине. В отличии от мононациональных стран, где проводить национальную политику легко и приятно понятно как - попытки вести ту же политику, которая УСПЕШНО шла в государствах с безусловным преобладанием одной культуры - у нас не работает. Потому что те кто берутся за это - делают свое дело чрезвычайно прямолинейно и грубо, забывая о том что национальное самосознание - это не только славное прошлое, вышиванки и Богдан Хмельницкий. 

Сегодняшняя Украина - это в том числе и большая группа людей для которых родной язык русский, в том числе серьезный процент тех чьи корни совсем не здесь. И их крайне сложно сагитировать прошлым, вишневым садом возле родной хаты и поэзией Тараса Шевченко. Не потому что они плохие - у них несколько другие культурные коды, вот и все.

Но есть нечто, что при правильном подходе может стать не худшей "батареей", разве что гораздо более сложной в реализации. Это видение общего будущего, перспектива, ощущение изменений, которые идут именно туда, куда надо. Многие считают что подобное в какой-то мере характерно для современной Грузии, которая, несмотря на страшную бедность - изменила образ своего будущего. Или та же США - которая никак не может обьединить все население общими корнями, и приходится объединять его идеями общих перспектив.

Но такой путь, разумеется - совершенно не похож на тот, по которому идет Украина эти 20 лет. Очень бы хотелось верить что когда-нибудь это осознание этого придет.

Comments

[gloria-ma.livejournal.com]

я так думаю, що на рахунок минулого ніхто і не агітує росіян (ну, якщо взяти за аксіому, що якась там агітація є). агітують українців, пробуючи їх ре-асимілювати.
що стосується росіян, як таких - то їм, на мій погляд, корисно мати альтернативну концепцію минулого, що відрізняється радикально від звичної імперської, що несли завжди виключно добро.
таким чином, росіяни-совки (ми всі совки, просто у українців-совків трохи інші проблеми) перетворюються на тип росіянина-європейця, і можливо, саме цим буде розімкнено коло російської ж історії - від деспотизму до тоталітаризму і навпаки. Таке собі повернення до джерел Новгорода. зміна культурного коду? ні. але безумовно - корекція.
теж саме стосується українців.
На рахунок спільного майбутнього і спільних перспектив - так, згода. Все питання в деталізації.

P.S. виникає стійке враження, що росіяни:
а) бояться, що їх перетворять на українців.
і це не зрозуміло абсолютно.

[dobry-mudvin.livejournal.com]

еще можно вырабатывать эл-во из гниющих отбросов
это кажется наш случай как раз

[e_mir]

Долго думал, как ответить.

Смотрите, я вообще являюсь противником идеи что государство имеет право "ковать" кого-то из своих граждан. Государство должно обеспечивать сервис, защиту, охранять права граждан. Поэтому в стране, напоминающей по языковому разделению Украину - лучшее что можно сделать - это таки ввести второй государственный язык. Что и произошло в Бельгии, Швейцарии, Канаде.

Хотя я на самом деле считаю что Украина должна быть настоящей федерацией, и несколько раз об этом писал - тогда проблема вообще сходит на нет. Население региона решает какой у него будет дополнительный язык, при условии обязательного изучения украинского. В Харькове это будет русский, а в Закарпатье, скажем венгерский. Это было бы правильным решением, когда никто не чувствовал бы себя ущемленным.

[gloria-ma.livejournal.com]

Я теж за те, щоб держава забезпечувала зручність життя, але це в теорії, а в реалі маємо, що маємо. А маємо посттоталітарну, постколоніальну країну з політичним класом, що весь вийшов із сссерівських портянок.
Зразу - я десь не проти федерації хоча мені більше подобається посилення місцевого самоуправління.
Але я так і не зрозуміла, чому введення другої мови вирішить проблему (до речі, а в чому проблема функціювання російської в Україні взагалі?) - тим більше, що поступовість кроків Ви не визначаєте: а) федерація, б) введення др.рос. Чи зразу давайте російську?
Далі. Україна при всіх заувагах, має , якщо не помиляюсь, має 78% населення - українців.
Якщо ви пропонуєте федеративний устрій - то автоматично частина цих українців залишається російськомовними.
Нагадую вам, що російськомовність значної частини українців не впала з неба, а була досягнута шляхом довготермінової цілеспрямованої політики СРСР.
Таким чином, якщо зараз або в найближчій перспективі ввести др.державну на унітарний устрій чи на федеративний (не так важливо), ми отримаємо невідворотні втрати українців, як таких. Одним словом, українська спільнота зменшиться ще на 10 мільйонів.
Назвіть мені причину, чому це добре?
Далі. В університеті я слухала курс латини, яка давалась мені дуже легко (хоч в мене і немає талантів до мов). Але латина мені не потрібна в житті і я її забула. Проблема української мови - це проблема української культури. Її знання. Її функціювання і розвитку. Сподіваюсь, ви в курсі, що українська культура знаходилась під великим пресом останні років 300. Її знання, (завдяки культурному пресу, а інколи і фізичного знищення носіїв і продуцентів цієї культури) населенням невелике - і введення др.держ.мови обернеться моїм випадком з латиною. Отже, в результаті а) мільйони українського етнічного субстрату назавжди перейде в росіяни із цього слідує, що тиск російської культури, і без того величезний, збільшиться і так само буде давити на ту частину, що залишається україномовною. В результаті, в середньостроковій перспективі, українська мова, культура і, головне, такий народ, як українці зникне.
Задайте собі питання - собі, як росіянину, ви побажаєте такої долі російської мови і культури? Ну, а українцям - бажаєте.
(я вже мовчу про те, що поряд знаходиться країна, що ще хворіє на реваншистські імперські настрої і політичні наслідки подібної ситуації ставить Україну, як окрему державну одиницю, під загрозу зникнення).

Щодо Бельгії - вона вічно на межі злому. Не факт, що скоро не буде дві країни на місці однієї. Канада - про її умовну двомовність непогано написав, як очевидець, Є.Лакінський (на "Текстах" є декілька його статей з цього приводу). В Швейцарії теж не все просто. Не можна, взагалі, так механічно приводити приклади Бельгії, Канади, Швейцарії чи там Фінляндії - бо кожна з цих країн мала свої складові і картинка у висліді не настільки благостна. Крім Бельгії-Швейцарії-Фінляндії в Європі є ще біля 40 країн, які чомусь таки мають іншу політику.
То чому ви пропонуєте орієнтуватися на винятки, а не на тенденцію?

[jabogdan.livejournal.com]

і що, офіційне введення другої державної якось підсилить статус української,розширить простір її вжитку, заставить російськомовних вивчити українську, заставить державних чиновників, аж до КМ і АП, нею користуватись при виконанні службових обов'язків?.
чи ціль інша?

Київ після введення другої державної стане україномовною столицею України (що є важливою умовою виживання мови в усіх україномовних регіонах) чи вкоріниться в своєму губернському малоросійському статусі ретранслятора на всю країну московського перетравленого мас-культурного мотлоху?

бо бач, тим в кого нині ресурси і влада в Києві, -- нічого українського і тепер не треба.
дешева монопольно навязана маскультурна російська пропозиція просто не зважає на те, що в країні живуть українці і їх за переписом більшість у всіх областях, окрім Кримської.
звідкись там ті переписні українці взялися, що попри свою російськомовність вже в третьому чи четвертому поколінні, все ще пам'ятають чиї вони внуки.

введення російської ще де-юре, та ще невідомо як наділеної федералізації (мабуть колєсніченки будуть ділити) змінить ситуацію в протилежну сторону, чи ми маємо від цих мільйонів українців радісно відмовитись?

[jabogdan.livejournal.com]

не дивує, чому і чого хочуть в Україні росіяни, ви б і 10 державних мов в Україні прийняли, але чому ви вважаєте, що власного самогубства повинні хотіти українці.
крім того, жоден ваш приклад ніяк не натягується для порівняння, тим більше застосування для України.
натомість є приклади Білорусі і Росії, в обох справжній розквіт національної мови і культури, правда тільки однієї.
одномовна суперунітарна псевдофедерація (з кожим переписом) впевнено йде до 100% російськомовності, а псевдодвомовна Білорусь уже й драпає кінчиками пальців, доасимілюють ще останніх поляків і шлюс.